ВІДНАЙТИ ПОЛІТИЧНУ ВОЛЮ. ПРО НАДРА, БІЗНЕС, ВЛАДУ Й ПОЛІТИКУ. Володимир Постовий

  Новомодні тенденції щодо розвитку галузей інформаційних технологій, екологізації територій, впровадження бізнес-проектів, що в кінцевому варіанті,  не пов’язані зі створенням продукту у його реальному матеріальному виразі, повинні зайняти своє місце в економічному житті країни. Але вони у жодному разі не спроможні підмінити реальне виробництво, де є “лопата, трактор, верстат, робітник” тощо. 

Можна сформувати безліч гарних проектів на тему духовності, культури, історичної цінності та соціальної справедливості. Але якщо ці проекти не отримають належного фінансування, то очевидно, що так проектами вони й залишатимуться. 

Отже,  щоб комусь  реалізуватись в культурі й освіті, іншому "комусь" таки необхідно працювати  лопатою, кермувати трактором, біля верстатів тощо.

Про фінансування. Хто і в який спосіб має фінансово забезпечити людині все те, що знаходиться на вищих щаблях піраміди Маслоу? Відповідь очевидна: тільки реальне виробництво, що створює робочі місця, додану вартість і наповнює наші спільні гаманці-бюджети.   

Наведу кілька тез про справжні проблеми реального виробництва. 

Цьогоріч виповнилось 22 роки, як долею було визначено мені очолити Правління промислового підприємства - Кам’янець-Подільського публічного акціонерного товариства “ГІПСОВИК”. 

Перша згадка, про завод за архівними даними, датується 1927 роком. За рейтингом найстаріших підприємств, воно посідає почесне четверте місце в Україні. Не одна родинна династія пов’язала своє життя з  видобуванням та переробкою надр, працюючи  на “ГІПСОВИКУ” (первинна назва - Алебастровийу завод). За цих майже 100 років, підприємство пережило не один злет та падіння, не одну кризу. Але вистояло і продовжує забезпечувати країну вапняковою, доломітовою, кременевою та гіпсовою продукцією, а людей  - роботою, а бюджети  -  вчасно сплаченими податками.

Здавалось би, держава має цінувати й підтримувати кожен елемент національної економічної системи, створюючи умови для їх, що автоматично означає й свого, розвитку. Натомість, вітчизняна промисловість переживає вкотре не найлегші часи.  І пов’язано це не в останню чергу з тим, що чиновник, політик будь-якого рівня почувається відірваним від результату, яким,  на моє переконання, і є економічне зростання країни та добробуту українця.  

Відсутність особистої відповідальності, нечіткість мотивацій, нерозуміння причин, чому першочергово необхідно опікуватись економікою і  вчасно реагувати  на  виклики, - наші реалії. Державник перетворився на контролера, стороннього спостерігача за процесами, збирача "благ", і аж ніяк - не є тим, хто дбає про державу, економіку і роботодавця.

Період з 2014 року для галузі надрокористування виявився важким і  кризовим. Про це свідчить, як статистика, так і економіка.

Навіть у національних програмових нормативних документах, ми визнаємо цей факт. Процитую рядки з розділу “Надра” Закону України “Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року” :

“У сфері надрокористування в Україні існують системні проблеми, що становлять реальну загрозу економічній безпеці держави. На території України, яка становить 0,4 відсотки суходолу планети, виявлено до п’яти відсотків усіх мінерально-сировинних ресурсів земної кулі. В Україні виявлено понад 20 тисяч родовищ і рудопроявів з 95 видів корисних копалин, з яких близько 8 тисяч родовищ мають промислове значення і обліковуються Державним балансом запасів корисних копалин. Загальна кількість розроблених родовищ становить близько трьох тисяч. Водночас неефективне державне управління у цій сфері, відсутність інвестицій, використання видобувними підприємствами застарілого обладнання, зношеність якого становить до 70 відсотків, відтік кваліфікованих спеціалістів призвели до зниження якості виконання робіт у галузі”. 

Отже, заявляючи у нормативно-правовому документі про системну кризу, законодавець начебто її легалізує і пропонує прийняти, як факт. Але, реальний виробник очікує чіткого механізму виходу з ситуації, що склалась. Як на папері, так і в житті. Системного, реального механізму впровадження. Прогнозування, стратегічного мислення та покрокового аналізу й моніторингу. 

На мій погляд, ми маємо справу з так званим явищем “хаосу компетенцій”.  Кожну інституцію державного й самоврядного рівня, що займаються проблемами надрокористування, очолюють розумні, досвічені фахівці, на яких працює немалий штат "компетентних". Але системна робота, яка б приносила полегшення роботи бізнесу відсутня. Кожен "компетентний" веде туди, куди лише він сам і знає. Це прикро, адже породжує відсутність співпраці між структурами та органами, призводить до  відірваності від реальних проблем, нашарування нових, часом дублюючих, а часом суперечливих норм. Нерідко -  до конфліктів.

“Дуже важливо, щоб представники експертного кола дійшли згоди з політиками. З ефективним державним управлінням, МСБ (мінерально-сировинна база), - може стати основою майбутнього розвитку нашої країни. Дуже важливо в цьому питанні обрати стратегічні пріоритети в межах Закону Про МСБ, тобто яким шляхом піде Україна в розрізі видобування”, -

зазначає Голова ДКЗ (Державної комісії по запасах корисних копалин) Рудько Г.І. у рубриці “Державний інтерес” Урядового кур’єру  від 01.07.2016 року.  Фактично, визнаючи, що надра мають стати двигуном економіки, державні чиновники м’яко натякають, що необхідна політична воля, політичне розуміння важливості галузі.  Підкреслю, не політичний інтерес, а політична воля і розуміння.

 Щоб не видатись іншим персоною, що займається суто критикою, роз’ясню, що я, як і інші виробничники, займаю активну та діяльну  позицію. Був депутатом обласної ради, нині - депутат сільської ради об’єднаної територіальної громади, член виконавчого комітету Кам’янець-Подільської міської ради, вхожу до складу УСПП Хмельниччини, в 2018 році обійняв почесну для себе посаду заступника голови Федерації роботодавців України. На Третьому Будівельному конгресі України “Надра України шанс і втрати будівельників”(15 червня 2018 року) спільно з іншими надрокористувачами та представниками будівельного бізнесу, нами напрацьовано бачення виходу з кризи та розвитку гірночо-добувної галузі, що були розглянуті на засіданні Федерації роботодавців України у Комітеті з питань надрокористування ( голова - Шеветовський В.) 12 лютого 2019 року і покладені в основу “Маніфесту роботодавців України”.

“Маніфест” - це програма виходу з економічної кризи, яку цьогоріч голова ФРУ Дмитро Олійник   презентував політикуму, як пропозицію-вимогу   для негайного впровадження.

“ГІПСОВИК” відомий і в наукових колах. У 2017 та 2018 роках наша аналітика щодо проблематики галузі була представлена на Міжнародних науково-практичних конференціях “Надрокористування в Україні. Перспективи інвестування”. Наукові статті “Проблематика проходження дозвільних процедур в галузі надрокористування на прикладі ПАТ “ГІПСОВИК”, “Вплив деяких чинників на реалізацію державної політики та інвестування в галузь надрокористування” були включені до наукових збірок та прийняті до уваги керівниками державних органів з питань надрокористування. Саме після нашої активної публічної позиції, низка інших підприємств відкрито заявила про існуючі проблеми та необхідність їх негайного вирішення. Дещо таки вдалось “зсунути з мертвого місця”.

На рівні державних підрозділів та представницьких органів Хмельницької області, в тому числі, й особисто мною,  ініційовано та проведено низку  заходів, круглих столів з метою обговорення та віднайдення шляхів вирішення проблемних питань  практичного надрокористування. Вже у першому кварталі  2019 року  під головуванням керівника обласної адміністрації та голови Державної регуляторної служби  відбулось два заходи з проблемних питань надрокористування. Неодноразово підіймав питання негараздів галузі в рамках “Українського індустріального тижня (06.06.2018р.).

Працюємо активно з місцевим та регіональним політикумом. Саме з ініціативи  сільських, міської, районної та обласної ради було направлено до керівництва держави низку звернень щодо проблемних питань надрокорисування. 14.06.2018 року Хмельницька обласна рада звернулась обласної ради до прем’єр-міністра України, голови ВР України, міністра екології та природних ресурсів України, голови Державної служби геології та надр України щодо кризової ситуації, в галузі промислового надрокористування.

Зазначу, що активне позиціонування виробничника-практика, як одного з тих, хто ініціює  реальні зміни, нині є життєво необхідним для забезпечення життєздатності підприємства.    Адже  навіть ті програми, постанови, що ухвалювались Урядом останніми роками є предметом інтересу не держави, а бізнесу. Держава декларуючи напрямок, про механізми реалізації, здебільшого не дбає.

Наприклад:   

- Розпорядження КМУ від 30.03.2016 № 271-р Про затвердження “Національного плану дій щодо боротьби з деградацією земель і опустелювання” -  необхідність застосування агромеліорантів -  продуктів надрокористування.

-  Постанова КМУ № 980 від 18.10.2017 року “Деякі питання визначення середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності галузевого рівня на 2017-2021 рік”. Тут у Розділі 21  йдеться  про необхідність розроблення та впровадження технологій грунтоохоронного землеробства в т.ч. через розвиток виробництва органо-мінеральних добрив на основі місцевої сировини.

- “Програма відновлення родючості ґрунтів” (затверджена Постановою КМУ № 579 від 25.06.2018р.), в якій  зазначена необхідність застосування меліорантів на базі вапняків, доломіту і гіпсу.

У всіх цих документах слушно зазначається про гостру важливість охорони і раціонального використання земельних ресурсів в т.ч. через агрохімічні заходи меліорації на базі природних ресурсів України і області (вапняк, доломіт, гіпс, крейда і т.д.). Але на практиці  вони майже  не виконуються.

 Також вартує уваги й  Постанова КМУ від 14.12.2016р. № 956 “Про затвердження Положення Про Національний Комітет з промислового розвитку та його склад”.  Тут у Розділі 8, урядовець наголошує на важливості формування ланцюгів доданої вартості та підвищення рівня конструктивної спроможності національних виробників, зокрема у видобувній галузі.

Все мною викладене, свідчить  про наявні між практикою та нормативною базою, виробничником та чиновником глибокі протиріччя.

Спотерігаємо з прикрістю  занепад у галузі: у Хмельницькій області за статистикою, в 2005 році нараховувалось 167 надрокористувачів, а в 2018 році - 36.   За показниками результатів економічної діяльності у І кварталі 2019 року  маємо кволий показник у 0,8% росту добувної промисловості.  Отже, цілком виправдано декларуємо загрозу економічній безпеці держави і установку на розвиток галузі надрокористування.  Але при цьому не робимо рішучих кроків на рівні держави, місцевого самоврядування для зміни ситуації. 

 Погоджуючись з висловом голови ДКЗ України Рудько Г.І. приведеним вище, констатую відсутність прояву політичної волі до змін а також половинчатість окремих рішень. Ніби вдосконалюючи, полегшуючи “важкі” норму для бізнесу, чиновник й законодавець "навішує" здебільшого додаткові тягарі. Кому? -  Звичайно, бізнесу, скаржнику... Прикладом є Постанова КМУ № 615, в  результаті вдосконалення якої, надрокористувачі отримали додаткові фінансові навантаження у вигляді переоцінки запасів та введення в дію  Закону “Про оцінку впливу на навколишнє середовище (ОВД).  Відепер, вже за вдосконаленною Постановою, виробничник має “видобути” низку експертних дороговартісних висновків, що вимиває з підприємств багатомільйонні кошти. 

Все це й багато іншого, на чому не акцентував увагу у цьому дописі, призвело до низької інвестиційної привабливості галузі, особливо щодо нерудних матеріалів. 

Тому, коли ви запитуєте: “Як вам допомогти?” з позиції влади, я відповім: “Спростіть, не заважайте, підтримайте та цінуйте кожну копійку до бюджетів”.

Знайдіть ту політичну волю, яка врятує галузь та  принесе гроші громадам, країні. Яка дозволить за зібрані фінанси з успішного бізнесу, розвивати культуру й духовне життя.

 Державна підтримка роботодавця, чіткі механізми процедур та взаємодії,  допомога, на противагу   контролю, спрощення проти утворення штучних бар'єрів мають стати пріоритетом кожного депутата, державного службовця, політика. На рівні обласних рад - особливо. 

Голова Правління Кам’янець-Подільського

ПАТ “ГІПСОВИК” Володимир Ілліч Постовий