МІДЬ - ПОТУЖНИЙ ЗАСІБ НОРМАЛІЗАЦІЇ ОБМІННИХ ПРОЦЕСІВ В ОРГАНІЗМІ.
Мідь відіграє важливу роль в окислювальних процесах, вуглеводному і білковому обміні, а також в утворенні хлорофілла. Вона стабілізує дію хлорофілу, затримує процес фізіологічного старіння листа і тим самим сприяє подовженню періоду його життєдіяльності.
Мідь:
- потужний засіб нормалізації обмінних процесів у живому організмі.
- зосереджується в хлоропластах і тісно пов'язана з процесами фотосинтезу;
- стабілізує хлорофіл, оберігаючи його від руйнування.
- входить до складу мідьпротеїду, утворюючи окислювальний фермент;
- сприяє синтезу в рослинах залізовмісних ферментів.
- позитивно впливає на синтез білків у рослинах, які забезпечують здатність рослинних тканин утримувати воду;
- у вигляді добрива додає рослинам засухо- та морозостійкості і захисту від бактеріальних захворювань.
- бере участь у процесі фіксації азоту рослинами, підвищує стійкість до вилягання.
- разом із манганом входить до складу ферментів, що відіграють важливу роль в окисно-відновних процесах. Вони поліпшують інтенсивність фотосинтезу, сприяють утворенню хлорофілу, позитивно впливають на вуглеводний та азотний обміни, підвищують стійкість рослин до грибних і бактеріальних захворювань.
- під впливом міді збільшується вміст білка в зерні, цукру – в коренеплодах, жиру – в зерні олійних культур, крохмалю – в бульбах картоплі, цукру та аскорбінової кислоти – в плодах і ягодах.
Характерною особливістю дії міді є збільшення стійкості рослин до грибних і бактеріальних хвороб.
Ознаки мідного голодування
Злакові рослини більше за інших відчувають мідне голодування, особливо на осушених болотних грунтах. Рослини стають блідо-зеленими, посилено кущаться, кінчики листя біліють. При сильному захворюванні (хворобу ще називають білою чумою) колосся не виходять, стебло поступово засихає, зерно стае мізерним, врожайність зерна знижується. Крім зернових, захворювання відбувається у бобових культур (гороху, вики), капустяних (гірчиці, ріпаку) та інших рослин. При недстачі міді у плодових дерев - яблуні, груші, сливи та інших - з'являється хвороба, що супроводжується утворенням великої кількості молодих пагонів, появою плямистості та хлорозу на верхніх листках, на яких утворюються тріщини, відбувається виділення камеді, верхні пагони відмирають і засихають.Брак цього мікроелементу викликає у рослин затримку росту та цвітіння, хлороз листя, втрату пружності клітин (в'янення рослин). Крона дерев набуває кущуватої форми, плоди стають дрібними з бурими плямами і бородавками.
Симптоми прояву гострої нестачі міді зустрічаються рідко, а голодування (прихований недолік) різних культур відбувається вже за вмісту міді 10–0,5 мг/кг сухої маси рослини. Концентрація міді у сільськогосподарських рослинах менше 5 мг/кг сухої маси погіршує розвиток рослин, а понад 10–20 мг/кг є пороговою.Ярі зернові культури більш чутливі на мідь у фазі першого вузла, кукурудза – в фазі 6–8 листків, картопля – у період бутонізації, багаторічні злакові трави – в період трубкування.
Найбільша потреба овочевих культур у міді – від періоду утворення кількох листків до початку бутонізації та плодоношення. У плодових дерев – це період бутонізації, який збігається з масовим наростанням листя. Позакореневе живлення плодових і ягідних культур мікроелементами за високого врожаю проводять 3–4 рази, за середнього – 2–3 рази за вегетаційний період.Плодові культури за нестачі міді хворіють на так звану суховерхість, або екзантему, поникнення гілок і крони. При цьому на листкових пластинках слив та абрикос між жилками чітко виявляються ознаки хлорозу. В цитрусових хворіють листки, збудником цієї хвороби помилково вважали патогенні гриби.У томатів за нестачі міді затримується ріст пагонів, слабко розвивається коренева система, листки забарвлюються у темно-синьо-зелений колір і закручуються, квітки не утворюються.
Нестача міді за ознаками часто збігається з нестачею цинку, а на піщаних ґрунтах – також і з нестачею магнію. Внесення високих норм азотних добрив посилює потребу рослин у міді, спричинює загострення ознак її нестачі.Найчутливіші до нестачі міді овес, ячмінь, пшениця, рис, яблуня, груша, слива, абрикос, цитрусові; досить чутливі – просо, соняшник, горох, буряк, картопля, овочеві культури, льон, лучні, бобові та злакові трави; менш чутливі – жито, кукурудза, гречка, капуста.За відсутності візуальних ознак дефіциту мікроелемента істотно знижується врожай культур. Мідь знижує захворюваність зернових культур на різні види сажки, підвищує стійкість рослин до бурої плямистості тощо. Найбільша потреба рослин у міді в ранні фази росту, до початку цвітіння її засвоєння майже завершується. Мідь може надходити в рослини не лише через коріння, а й через листки, тому за нестачі цього мікроелемента в ґрунті проводять позакореневі підживлення розчинами її солей. Мідь не підлягає процесу реутилізації.Мідь у ґрунтах
Загальний вміст міді в ґрунтах становить близько 0,002%, до того ж частка розчинної близько 1% цієї кількості. У ґрунтах зустрічаються різні форми міді, які неоднаково засвоюються рослинами: а) водорозчинна мідь, б) обмінна мідь, поглинена органічними та мінеральними речовинами, в) важкорозчинна мідь, г) мідьвмісні мінерали, д) комплексні металоорганічні сполуки міді.У 1971 р. Віктор Ковальський встановив порогові концентрації валової форми міді у ґрунтах: недостатній вміст у ґрунті – 6–15 мг/кг, в результаті чого відбувається вилягання і невизрівання злакових культур, оптимальний вміст цієї форми елемента в ґрунтах – 15–60 мг/кг, надлишковий – понад 60 мг/кг.
Рух міді та надходження її в рослини зменшуються за вапнування ґрунтів, зв'язуванні міді у вигляді органічних сполук і закріпленні ґрунтовим гумусом. Важливу роль у фіксації міді відіграють мікроорганізми ґрунту. Частка міді ґрунтів міцно пов'язана з ґрунтовими перегнійними кислотами і в цій формі вона є незасвоюваною для рослин. Дефіцит міді для рослин більшою мірою проявляється на піщаних і торф'яних ґрунтах. Водночас доступність міді для рослин на кислих ґрунтах вища, ніж на ґрунтах із нейтральною і лужною реакцією середовища. Тому найефективніше застосовувати добрива зі вмістом міді на вапнякових ґрунтах.Вплив внесення міді на структурні елементи врожайності зернових культур
Вважають, що механізм фізіологічної дії міді за обробки насіння та внесення в ґрунт неоднаковий. Так, за обробки насіння міддю – збільшується кількість зерен у колосі, а внесення міді в ґрунт – збільшує ріст зернівок. Найінтенсивніше злакові рослини засвоюють мідь із ґрунту в період до фази виходу в трубку і під час формування зерна.Передпосівна обробка насіння зернових культур міддю має бути обов’язковим заходом, що забезпечує прибавку врожайності зерна 3–5 ц/га.Позакореневе підживлення (обприскування) рослин водними розчинами добрива .Оптимальний термін застосування міді за позакореневого підживлення посівів озимих зернових культур – стадія першого вузла кущіння. Якщо дерева обприскують сумішшю розчинів макро- і мікродобрив, то загальна їх концентрація не має перевищувати 4–5%, рахуючи на фізичну вагу добрив.ДЖЕРЕЛА:http://3dtor.ru/1297-mid-cu-jak-dobrivo-dlja-roslin-korisni-vlastivosti.html
Коментарі
Дописати коментар