ВАПНЯК, ДОЛОМІТ ТА ГІПС У ПОКРАЩЕННІ ПОЖИВНОСТІ ГРУНТУ. ПАТ "ГІПСОВИК"

-


Для досягнення високих урожаїв сільськогосподарських культур належної якості, підвищення або хоча б збереження на існуючому рівні родючості грунтів необхідно залучати всі резерви аграрного виробництва. 

В першу чергу увагу аграріїв необхідно звертати на оптимізацію фізико-хімічних властивостей грунтів, як основного чинника родючості землі. Для цього потрібно використовувати хімічні меліоранти. 

Лише тоді коли грунт матиме нейтральне середовище буде досягнута висока ефективність від застосування мінеральних добрив. 

В цьому грунті будуть проходити інтенсивні мікробіологічні процеси, які прискорять розклад органічної речовини. 

При оптимальних фізико-хімічних властивостях грунту зможуть активно розмножуватись звязані симбіозом з рослинами та вільно живучі азотфіксуючі бактерії. Все це в кінцевому рахунку дасть ріст урожаю, зниження затрат на вирощування. А отже підвищить рентабельність вирощування сільськогосподарських культур.

Крім того значна частина хіммеліорантів в своєму складі містить не тільки кальцій але й інші макро- та мікроелементи. Такі як магній, сірку, мідь, цинк, бор, молібден та інші. Наявність їх у породах може істотно покращити поживний режим грунтів.

На Кам'янеччині такими породами є: вапняки та доломіти – високоефективні для вапнування грунтів та гіпс – найкращий меліорант для розсолення грунтів.   

Є і інші хіммеліоранти. Але вартість їх в порінянні із вище перерахованими набагато вища, а дія не завжди краща.


 Використано матеріали наукового-дослідного звіту
«Еколого-агротехнічне обґрунтування використання природних руд для покращення властивостей,  збільшення вмісту поживних речовин в грунті підвищення продуктивності сільськогосподарських культур». ПДАТУ. 2013.


Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

ГІПСУВАННЯ ТА ВАПНУВАННЯ ГРУНТІВ. ВИДИ ЗАСОЛЕННЯ ГРУНТІВ.

-
Зображення
Засолені – це  грунти, що містять у всьому профілі або в його частині легкорозчинні солі в кількостях, шкідливих для рослин (більше 0,2-0,25%). Залежно від складу солей у грунті розрізняють кілька основних видів засолення: а) хлоридне засолення грунтів – зумовлене надлишвоим вмістом у грунті хлориду натрію і хлориду магнію (NaCl, МgCl2); б) сульфатне засолення  – обумовлене нагромадженням сульфату натрію і сульфату магнію (MgSО4, CaSО4, Na2SO4); в) содове (карбонатне) засолення пов’язане з наявністю у грунті підвище них кількостей гідро карбонату натрію або інших натрієвих солей  (NaHCO3, Na2СО3).   Найбільш шкідливі солі: Na2СО3, NaHСО3, NaCl; шкідливі: СаСl2, MgCl2, Na2SО4; менш шкідливі: MgSО4, CaSО4. Незалежно від хімічного складу речовини, що засолює, самі по собі солі можуть концентруватися у певному грунтовому горизонті. За цією ознакою засолені грунти поділяються на солончаки  – грунти, у яких сіль міститься приблизно в рівній кількості по всьому грунтовому про
Докладніше

ВАПНЯНІ ДОБРИВА ТА ЇХ ПРАВИЛЬНЕ ЗАСТОСУВАННЯ

-
Зображення
Вапняні добрива поділяють на три групи:   промислового виробництва  (отриму ють розмелюванням твердих карбонатних порід, наприклад вапнякове і доломіто ве борошно);    відходи промисловості , які мають високий вміст вапна (металургійні шлаки, цементний пил, дефекат, сланцева зола та ін.);   місцеві добрива   з пухких (м’яких) карбонатних порід (туф, гажа, мергель та ін.), які зазвичай не потребують розмелювання. Тверді карбонатні породи   залежно від вмісту кальцію і магнію називають вапняками (50-55 % СаО і до 1 % Мg0), доломітизованими вапняками (40-55 % СаО і до 9 % М g 0) та доломітами (25-32 % СаО і до 14-20 % Мg0). За вмістом до 5 % домішок (глина, пісок та ін.) породу називають чистою. Найм’якішою із твердих порід є крейда, яка містить до 55 % СаО і лише до 0,6 % Мg0. Вона легко розмелюється, тому трохи ефективніша порівняно із вапняком, особливо у перший рік внесення. Якість вапняних добрив оцінюють не лише за вмістом сполук, які нейтралі зують кислотніс
Докладніше

Кислотність ґрунту та урожай #Gipsovik #Гіпсовик

-
Зображення
Урожай сільськогосподарських культур залежить від показника рН грунту, оскільки він визначає доступність поживних речовин (потенціал токсичності); активність мікроорганізмів;   сприйнятливість організмів до захворювань; потенційну шкоду культурі, яку завдають деякі гербіциди.     Засвоєння елементів живлення рослинами відбувається за відповідної реакції ґрунтового середовища. Вважають, що оптимальні значення рН для засвоєн ня рослинами елементів живлення з ґрунту такі: азоту - 6 - 8; фосфору - 6,25; калію і сірки - 6 - 8,5; кальцію і магнію - 4,5 - 6; бору, міді та   цинку - 5 - 7; молібдену - 7 - 8,5.   За ступенем кислотності та лужності   грунти поділяють на десять груп (табл. 1).     За логарифмічною   шкалою, грунт із рН 6   у 10 разів кисліший, ніж із рН 7, а ґрунт із рН   5 у 100 разів кисліший, ніж із рН 7.   Відомі рідини мають такі показники рН: сік лимонний - 3, сік апельсиновий - 4, молоко - 6, чиста вода - 7, морська вода   - 8, мильний розчин -   9
Докладніше