АРХІВНІ ДОКУМЕНТИ ДАЛИ ВІДПОВІДЬ ПРО ДАТУ СТВОРЕННЯ КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО ПАТ "ГІПСОВИК"

-
 
ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ГІПСОВИК”

ВСТАНОВЛЕННЯ  ДАТИ СТВОРЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА


Кам’янець-Подільське ПАТ “ГІПСОВИК” за всю свою історію діяльності було в різні часи у різному галузевому підпорядкуванні, а відповідно - мало різні назви.

Перша документальна згадка про підприємство міститься в документах Національного архівного фонду України, що зберігаються 

В Державному архіві Хмельницької області (ФР 1921 “Каменецкое объединение заводоуправления «Стройматериалы» ” (1927-1933). Також підтвердження існування підприємства, що обслуговувало на території міста кар’єри наприкінці 20-тих років минулого століття,  знаходено в  фондах НАФ ДАХМО (ФР 733 Кам’янець-Подільське кар’єроуправління (1927-1935), ФР 734 Кам’янець-Подільський гірничо-силікатний трест. (1923-1924, 1928-1930). 

Точну дату створення підприємства, що займалось обслуговуванням місцевих кар’єрів, постачало камінь для будівельних цілей та виготовляло “любастр” (так в документах) можна встановити лише за наявності підтвердження з державних архівних установ. Цьому передували наукові пошуки в Харківському та Хмельницькому державних архівах.


Як відомо, з праць місцевих істориків, краєзнавців, підприємство вже з 1929 року почало діяти (і закріпилось до сьогодні)  на території тоді утвореного учбово-дослідного центру Кам’янець-Подільського силікатного інституту і відтоді мало закріплену назву “Кам’янець-Подільський алюбастровий завод”.  В 1935 році навчальний заклад переведено до Харкова і як свідчать відповіді харківських, хмельницьких архівістів-науковців,  документи за цей період втрачені або під час перевезення, або під час Другої світової війни. 

 Дата створення підприємства базується на першій віднайденій в архіві документальній згадці, що міститься в документі “ Лицевые счета рабочих по ломке камня по Заводоуправлению 8 Каменец-Подольского объединения заводоуправления «Будматеріал» (так в документі)”, розпочатого 14.06.1927 року (справа 3, опис 1, ФР 1921) . 




В цьому ж архівному фонді, в подальшому до якого увійшли збережені документи Кам’янець-Подільського алебастрового заводу, під першим номером міститься архівна справа “Геологическое строение и полезные ископаемые каменецкого округа», под научным руководством профессора Красовского А.В.

Датою створення нинішнього ПАТ “ГІПСОВИК” вважається 14 червня 1927 року. В 2017 році -  підприємству виповнилось 90 років.





Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

ГІПСУВАННЯ ТА ВАПНУВАННЯ ГРУНТІВ. ВИДИ ЗАСОЛЕННЯ ГРУНТІВ.

-
Зображення
Засолені – це  грунти, що містять у всьому профілі або в його частині легкорозчинні солі в кількостях, шкідливих для рослин (більше 0,2-0,25%). Залежно від складу солей у грунті розрізняють кілька основних видів засолення: а) хлоридне засолення грунтів – зумовлене надлишвоим вмістом у грунті хлориду натрію і хлориду магнію (NaCl, МgCl2); б) сульфатне засолення  – обумовлене нагромадженням сульфату натрію і сульфату магнію (MgSО4, CaSО4, Na2SO4); в) содове (карбонатне) засолення пов’язане з наявністю у грунті підвище них кількостей гідро карбонату натрію або інших натрієвих солей  (NaHCO3, Na2СО3).   Найбільш шкідливі солі: Na2СО3, NaHСО3, NaCl; шкідливі: СаСl2, MgCl2, Na2SО4; менш шкідливі: MgSО4, CaSО4. Незалежно від хімічного складу речовини, що засолює, самі по собі солі можуть концентруватися у певному грунтовому горизонті. За цією ознакою засолені грунти поділяються на солончаки  – грунти, у яких сіль міститься приблизно в рівній кількості по всьому грунтовому про
Докладніше

ВАПНЯНІ ДОБРИВА ТА ЇХ ПРАВИЛЬНЕ ЗАСТОСУВАННЯ

-
Зображення
Вапняні добрива поділяють на три групи:   промислового виробництва  (отриму ють розмелюванням твердих карбонатних порід, наприклад вапнякове і доломіто ве борошно);    відходи промисловості , які мають високий вміст вапна (металургійні шлаки, цементний пил, дефекат, сланцева зола та ін.);   місцеві добрива   з пухких (м’яких) карбонатних порід (туф, гажа, мергель та ін.), які зазвичай не потребують розмелювання. Тверді карбонатні породи   залежно від вмісту кальцію і магнію називають вапняками (50-55 % СаО і до 1 % Мg0), доломітизованими вапняками (40-55 % СаО і до 9 % М g 0) та доломітами (25-32 % СаО і до 14-20 % Мg0). За вмістом до 5 % домішок (глина, пісок та ін.) породу називають чистою. Найм’якішою із твердих порід є крейда, яка містить до 55 % СаО і лише до 0,6 % Мg0. Вона легко розмелюється, тому трохи ефективніша порівняно із вапняком, особливо у перший рік внесення. Якість вапняних добрив оцінюють не лише за вмістом сполук, які нейтралі зують кислотніс
Докладніше

Кислотність ґрунту та урожай #Gipsovik #Гіпсовик

-
Зображення
Урожай сільськогосподарських культур залежить від показника рН грунту, оскільки він визначає доступність поживних речовин (потенціал токсичності); активність мікроорганізмів;   сприйнятливість організмів до захворювань; потенційну шкоду культурі, яку завдають деякі гербіциди.     Засвоєння елементів живлення рослинами відбувається за відповідної реакції ґрунтового середовища. Вважають, що оптимальні значення рН для засвоєн ня рослинами елементів живлення з ґрунту такі: азоту - 6 - 8; фосфору - 6,25; калію і сірки - 6 - 8,5; кальцію і магнію - 4,5 - 6; бору, міді та   цинку - 5 - 7; молібдену - 7 - 8,5.   За ступенем кислотності та лужності   грунти поділяють на десять груп (табл. 1).     За логарифмічною   шкалою, грунт із рН 6   у 10 разів кисліший, ніж із рН 7, а ґрунт із рН   5 у 100 разів кисліший, ніж із рН 7.   Відомі рідини мають такі показники рН: сік лимонний - 3, сік апельсиновий - 4, молоко - 6, чиста вода - 7, морська вода   - 8, мильний розчин -   9
Докладніше